Новорічні пригоди театрального оглядача, або Чому вчать наші казки!?

Фото — Олександр Яковенко

Немає нічого гіршого, ніж робити огляди прем’єр сезону, чи підсумки фестивалю, чи щось у такому руслі. Втім, коли вдома є маленький син і розпочинаються новорічні свята, немає нічого кращого, ніж ходіння по дитячим казкам. Раніше здавалося неможливим за короткий час переглянути стільки казок. А тепер не залишається нічого іншого, як зробити короткий огляд від побаченого марафону.

Прошу звернути увагу: вистави розміщуються не по рейтинговим вподобанням, а лише за порядком їй перегляду.

1. Зло неможливо знищити, його можна лише помножити на добро (5+)

Мюзикл «Лускунчик: війна і мир» від приватного «Театру Єсіних» – це не казка Е.Т.А. Гофмана, і навіть не інсценізація її, а авторське продовження відомого сюжету. Автор сценарію та режисер – Олексій Єсін оселяє свою історію в Конгрес-Холі Київського Президент-Готелю.

Фото — Олександр Яковенко

Тепер, через дванадцять років після відомої історії, Лускунчик (Анатолій Сомик) перетворився на сім’янина, виховує двох дітей – старшу дівчинку Емму (Дар’я Петрожицька) та молодшого сина-боягуза Ганса (Ігор Минаєв). І наче все було б добре, і таємниці б залишилися таємницями, якби не прокинулася Мишильда (Антоніна Макарчук), донька Мишачого короля. Вона якраз вирішила повернути собі минулу славу. Про це і про все, що відбуватиметься далі розповідає глядачем старий Дядько Дросельмаєр (Артем Атаманюк), майстер різноманітних механізмів. Саме він урегулював минулу проблему і заховав чарівний горіх кракатук на горищі будинку Лускунчика. Той, хто віднайде цей горіх, отримає силу і підкорить собі світ. А єдине бажання Мишильди – знищити людей, які змушують мишей жити в тиші. Тим часом як вона готує своє недолуге військо до війни, її син, руде мишеня Карл (Павло Кружнов) заводить дружбу з Еммою. І власне їхня дружба і можливість розгледіти один в одному позитивні риси і веде до примирення. У фіналі всі визнають, що можна і навіть треба жити в мирі. Ще й на завершення горіх виявиться лише «китайською підробкою». Не такий вже і дурний той Дросельмаєр, він зникне в темряві ночі під дощем, винісши назавжди геть справжній чудодійний горіх.

Фото — Олександр Яковенко

Вистава майстерно сплетена сюжетно, в ній немає дірок чи якихось провисань, недоказаних мотивів. Музичні номери не виглядають окремими від сюжетної лінії. Фонограма, про яку попереджено ще в програмці, дає акторам можливість вправно виконувати всі танцювальні номери (хореограф – Анжеліка Борисова). Окремо хочеться порадіти текстам пісень, які наповнені актуальними та близькими для сучасних дітей жартами та реаліями (автори текстів пісень – н.а. України Петро Мага, Алла Демура та Олексій Єсін, композитори – н.а.України Наталія Павловська, з.а. України Олександр Бублієнко, Сергій Коноз та Олексій Петрожицький).

Сценічний простір будинку Лускунчика вирішується мінімальними зусиллями завдяки задникам та необхідним реквізитом – чи то ліжко, чи то скрині на горищі, або ж бочки з алкоголем у підвалі, де звикли жити в тиші миші (художник-постановник – Олеся Бондар). Як окремий загадковий залізний механізм виглядає тут дивакувата ялинка. Безумовний плюс  вистави – це надсучасні костюми (художник по костюмам – Ганна Образцова). Тут відсутня будь-яка звична казкова архаїка, всі образи продумані та стильні. Наприклад, одяг дівчинки та хлопчика лише віддалено нагадує старі німецькі крої, насправді – він стилізований під сучасний манер.

Фото — Олександр Яковенко

Мінус вистави – недосконало вибудована робота звуку та світла, помітним залишається і необжитість орендованого майданчика. Брак репетицій впливає на цілісність сценічного процесу та утворює випадання деяких акторів із заданого темпоритму вистави. Плюс – виходи із зали, дітям подобається торкатися акторів, максимально із ними спілкуватися. Музика, кольорова гамма вистави (костюми) – це теж плюс.

ІДЕОЛОГІЯ казки – примирення, і неважливо чий той сир «голландський чи російський», як вказано в одній із пісень, сьогодні дуже необхідна для дітей, в країні яких іде війна.

Фото — Олександр Яковенко

2. Хто любить і слухається батьків, той отримує подарунки на свята (1+)

У Мистецько-концертному центрі ім. І. Козловського Національної оперети України знову ж таки приватний (!) «Театр за вікном», який складають студенти-лялькарі, продемонстрував найсолодшу казку для найменших діточок «Майстерня солодких казок святого Миколая» (режисер – Максим Добролюбов-Козолуп). Орієнтовний вік 3+, але виставу прекрасно сприймають і наймолодші глядачі.

Фото надані творцями вистави

Три Янгола (Марія Бащенко, Анастасія Сенько, Василь Процюк) приходять (в буквальному сенсі – дуже малий простір зали стирає межу між акторами та глядачами) до маленьких глядачів, щоб розповісти історію неслухняного Петрика. Весь світ казки створюється з борошна та декількох сит. Сценічний простір заповнює кухонний стіл, на якому Янголи «випікають» казкових персонажів. Актори дмухають на борошно, створюючи ілюзію засніженого лісу. Всі тутешні герої народжені з тіста. Петрик – це різдвяний імбирний пряник; ялинки у лісі, в якому заблукав неслухняний хлопчик – це також смачні пряники. А мати хлопчика – це лише абрис з тіста на ситі, який щоразу актриса приміряє на своє обличчя, та й птах, який так лякав самотнього Петрика в лісі, був відтворений завдяки ситові, на яке чіплялися елементи, що нагадували класичний амулет «Ловець снів». (Згідно з віруваннями індійських племен Північної Америки, цей амулет слугував захистом від нічних кошмарів і вловлювачем гарних снів). У виставі виникав і театр тіней, завдяки якому янголи демонстрували оселю Святого Миколая.

В цій історії з`являвся і найпопулярніший тістечковий витвір – Колобок. Він зустрічав Петрика у лісі і пояснював, що треба слухатися батьків,     інакше – можна потрапити в халепу. Відвідавши св. Миколая, Петрик забажав лише одне – повернутися додому і виправити всі помилки. Звісно, його бажання здійснювалося, і відтепер хлопчик хотів допомагати мамі.

Фото надані творцями вистави

Плюс вистави – абсолютно зрозумілий, майже домашній, теплий для дітей світ. Мінімальне музичне оформлення – то сопілка то дримба у руках Янгола-оповідача, та виконана наживо пісня «Сидить Миколай на конці стола…», яку мій син наспівує досі. Простота звичайної історії та справжня ялинка на сцені. Навіть теплі в’язані носки Янголів додавали сімейного затишку та комфорту. Плюсом, через який виставу сміливо можна показувати для дітей 1+, є коротке її тривання та інтерактивна частина після неї. По завершенні розповіді, Янголи виносили цілу тацю різдвяних пряників для діток і давали можливість розмалювати ці пряники самостійно глазур’ю і найголовніше – з`їсти їх.

У цьому смачному різдвяному просторі могла народитися будь-яка казка чи історія, все тут виглядало абсолютно невимушено і давало політ фантазії для різноманітних вигадок. Тим паче, що драматург тут відсутній, навіть текст вистави її учасники склали завдяки імпровізації та пошукам просто під час репетицій.

ІДЕОЛОГІЯ дуже проста – треба бути слухняним і допомагати матусі, і тільки тоді будеш нагороджений хорошими подарунками від Святого Миколая.

Про подорожі Аліси або чарівний голос Джельсоміно можна прочитати тут

Про Дюймовочку та соціальний проект для незрячих дітей — тут.