«Танцівник» поза системою

З 26 жовтня в прокат українських кінотеатрів вийшов документальний фільм «Танцівник», який розкриває історію зірки світового балету – українця Сергія Полуніна. Артист особисто презентував стрічку в Києві.

Виходець з Херсону в 17 років був прийнятий до трупи Королівського балету в Лондоні, а через
два роки став наймолодшим прем’єром в історії цього театру. Квитки на його виступи розкуповували на рік вперед, але на піку слави артист неочікувано завершив кар’єру в 22 роки. Подробиці непростого сходження до вершини балетних підмостків, розчарування, переосмислення та життя «після» й вирішили показати режисер кінострічки Стівен Кантор та продюсер Габріель Тана. Фільм вийшов дуже цілісним, без відволікання на побічні лінії, «копання в чужій білизні» чи пафосних цитат про «шлях переможця». Власне це історія скоріше про маловідомий, закулісний бік життя обдарованого артиста, про мотивацію та знаходження нових сенсів, боротьбу зі своїм тілом та душею.

Робота над стрічкою тривала п’ять років. Танцівник хотів свідомо мінімізувати свій вплив на авторів фільму, тому не брав участі в процесі відбору матеріалу та монтування. Архівні фото та відеозаписи, зняті ще в період дитячих та юнацьких років, збирали батьки та друзі фактично без участі самого Сергія. Артист зізнався: «Я намагався жити своїм життям, і не хотів навіть переглядати фінальну версію стрічки, якщо чесно. Дивитися вперше було складно, бо я немов заново проживав епізоди фільму, заглиблювався у минуле. Емоційно було важко. Мабуть весь час просидів, вчепившись в ногу товариша!»

Коли розпочиналися зйомки фільму Сергій Полунін вже замислювався над тим, щоб залишити кар’єру в театрі. Відеоролик на пісню Hozier, розміщений в YouTube, зробив танцюриста популярним серед широкої аудиторії. Для деяких це було перше знайомство з його творчістю. Проте сам артист знімав кліп як своєрідне прощання. Іронія в тому, що попри рішення піти з балетної сцени, Полунін не міг припинити танцювати та тренуватися. Адже його тіло боліло і костеніло після пропущених тренувань.

[wpdevart_youtube]c-tW0CkvdDI[/wpdevart_youtube]

Після перегляду фільму згадалося одне інтерв’ю, в якому відомий фінансовий пройдисвіт чи геній  (хто як вважає) Сергій Мавроді сказав: «Всім цікаво – що там на вершині? Трагедія в тому, що нічого. Пустота, самотність. Тільки, щоб про це дізнатись, треба спершу на цю вершину залізти».

Сергій Полунін володіє неабиякою харизмою як на театральній сцені чи кіноекрані, так і в житті. Після перегляду відбулася очікувана сесія Q/A. Будь-яке, навіть банальне питання, котре він чув певно десяток разів, артист перетворював на цікавий монолог. Далі з почутого:

Фільм міг мати як позитивний, так і негативний фінал, адже в період зйомок я боровся з депресією. Обидва варіанти були по-своєму цікавими. Негативний давався б простіше, але я вирішив, що не хочу так закінчувати. Переборов себе і зміг подолати непростий період в житті. Але це дійсно було зусиллям волі – я спеціально записував все хороше, що відбулося зі мною за день.

Сергій Полунін на презентації фільму

Люди бояться вийти за межі системи. Хоча часто після того як ти зробив цей крок, все поступово налагоджується і стає тільки кращим. Важливо тільки, щоб ти сам себе змусив працювати далі й не розслаблявся.

“Вдячний глядач”

Я все частіше ставив собі питання: якщо я вмію робити щось дуже добре, то чи означає це, що я маю робити саме це?!

Зараз для мене щастя – це більше внутрішній стан, а не реакція на щось ззовні. Мені приносить радість просто буття, проживання кожного моменту.

Хоча я пішов з театру, та працюю зараз набагато більше. Поєдную три речі – балетний танець, зйомки в фільмі, роботу над своїм проектом «Полунін», де буду і хореографом. При грамотній організації часу можна встигнути все. Чим більше ти робиш, тим більше енергії отримуєш. Якщо запланував дві справи на день, то отримаєш сил тільки на них, а якщо маєш встигнути виконати 20 задач, то матимеш значно більший запас енергії.

Я люблю подорожувати. Коли відкриваєш для себе світ, то розумієш, що кордони треба прибирати. Я бачив життя людей в різних частинах земної кулі. І дійшов до висновку, що в усіх нас однакові проблеми, мрії, потреби, незалежно від статків і положення в суспільстві. Вважаю, що Мистецтво і Артист – це те, що об’єднує людей. Мав наївне бажання показати в фільмі красу природи різних країн. Трохи вийшло.