Портал в нове кіно

12 жовтня в кінотеатрі Сінема Сіті відкрився портал в нове українське кіно. Бажаючи стати свідками історичного моменту, серед яких була і Марина Порошенко, опинилися не де-небудь, а в цілком переконливому фентезі, яке до цього в наших кінокраях не спостерігалося.

Фільм режисера Юрія Ковальова, знятий за мотивами однойменної книги дитячого українського письменника Володимира Рутківського “Сторожова застава”, чекали з великим нетерпінням. Потужна, якісна і розумна промоція спрямувала погляди глядача в бік першого українського фентезі, трейлер якого натякав на щось захоплююче і аж ніяк не попсове. І цього разу гучні заяви цілком себе виправдали. Нарешті, з’явилося кіно, яке цікаво подивитися самому, не соромно показати дітям та порадити друзям без ремарок на кшталт: “ну, це все-таки перші кроки”. Це, і справді, класний родинний фільм, який повністю відповідає заявленому жанру і який, нарешті, може похвалитися тим, що кайф від створення = задоволенню від перегляду.

Повість-легенда одного з найкращих дитячих прозаїків розповідає про зустріч минулого і майбутнього. Сучасний український хлопчик Вітько потрапляє в далекий 1120 рік. Туди, де на території Київської Русі разом зі славетними богатирями Ільком, Олешком та Добринею він прийме бій заради захисту кордону між землями русичів та половців.

Роботу над адаптацією книги довірили київському дитячому письменнику Сашку Дерманському та маріупольському кіносценаристу Ярославу Войцешеку. Хлопці зберегли цілісність сюжету, колорит та особливий авторський контекст Володимира – відтворення (створення?) для молодої аудиторії міфу про непереможність українського героя (нації),  якому під силу врятувати якщо не світ, то свою країну/історію.

Картина Юрія Ковальова, для якого “Сторожова застава” стала дебютом у повнометражному кіно, хоч і відрізняється від літературного джерела, але не виглядає пласкою. В історії створеній на екрані, мешкають справжні, цікаві персонажі, складні, неоднозначні і, головне, живі! І якщо в кадрі богатир – то це зовсім не означає, що буде бійка або серйозні розмови героїчним голосом. В фільмі багато гумору, дотепних жартів та лірики. Режисеру та сценаристам вдалося створити світ, в якому реальне, вигадане, фольклорне, історичне, містичне та психологічне (у фільмі знайшлося місце гарно прописаному дитячому портрету та правильним паралелям з нашим сьогоденням) переплелося легко та природно. До того ж занурення у цей вигаданий світ відбувається для глядача динамічно і жваво. Без довгих передмов і непотрібних “розкачок”.

Головний герой Вітько у виконанні Даниїла Каменського одразу викликає симпатію. Він привабливий та стильний хлопчик з цікавим захопленням і власною таємницею (прихованим страхом, який є майже в кожного підлітка),- тому хлопчики з легкістю ідентифікують його з собою, а в дівчаток підключається співпереживання. Так само приємно відбуваються і наступні знайомства з дійовими особами. Актори працюють переконливо і, головне, без пережимів, награвань та гри у фентезі. Звичайно, декому з виконавців ще потрібен час аби їхні образи стали більш об’ємними та яскравими. Але те, що кожен відчув загальний настрій та атмосферу – факт.

Фактурний, мощний Ілля – Олег Волощенко. Справжній, колоритний дід Овсій – Георгій Деревянський, який додав картині особливої, якоїсь нашої національної душевної мудрості зі зморшками та доброти. Романтичний богатир Олешко – Роман Луцький, якому випало бути відповідальним за ліричну лінію, гарний гумор та чудернацькість. Заявивши про себе у фільмі Вікторії Трофіменко «Брати», цією роботою Роман лише підтвердив думку, що має всі шанси стати обличчям нового українського кіно.

Отже, перше, чому треба дивитися “Сторожову заставу” – це акторський кастинг! Він надихає!

Актор Ержан Нуримбет

2. Дивовижні, розкішні костюми (художник з костюмів Антоніна Белінська). Обіцяли фентезі? Отримуйте, розпишіться! Все по-багатому, в хорошому сенсі цього слова.

3. Візуальні ефекти! Вони, як і потрібно бути ефектам – дуже ефектні. І навіть, не як для українського казочки, а як для казочки, в принципі.

4. Бої! Як же мені бракувало якісних “драчок” в кадрі. А тут ще й такий масштаб! Команда каскадерів на чолі з Павлом Авіловим та Дмитром Рудим, які знімалися у другій частині блокбастера «300 спартанців» зробила свою справу на “відмінно”. Найдрібніша бійка в фільмі була детально відпрацьована. Складні зв’язки,  видовищні сцени. Жодного разу не виникло думки про штучність.

5. Локації. Окрім павільйонів, зйомки проводилися на реальній натурі. І коли в черговий раз дивишся на цю красу, то розумієш, що в нас є, як мінімум, два пункти (перший – блискучі актори, яких в нас досить багато)  для того, щоб не ставити хрест на українському кіно.

Актор Ерболат Тогузаков

А останнім пунктом я назву глядацьку реакцію. 80% глядацького залу складали діти, реакція яких приємно вразила. Вони сміялися і хвилювалися, лякалися і підскакували зі стільців, вони затихали та плакали. В фільмі присутні дуже правильні сцени, які неодмінно мав пережити кожен маленький глядач, для того, щоб не тільки цитувати смішні жарти, але й зрозуміти щось важливе про дружбу та співчуття; про те, що «страх долає самотніх», або що «ніколи не треба переставати мріяти». Щоб, можливо, після перегляду комусь вдалося вийти з контексту власного сприйняття «я – це лише я та моя родина», для того, щоб зрозуміти, що «я – набагато більше, ніж я уявляв! Я можу більше!».

Актор Іван Денисенко

P.S. А ще цей фільм став для мене своєрідним вшануванням пам’яті актора, музиканта та художника Івана Денисенка… Дякуємо за “подарунок”, що ти лишив нам після себе…