“Після весілля” буває не тільки поxмілля

“Ізабель працює волонтером і все своє життя присвячує допомозі іншим. Одного разу до неї звертається жінка, що керує мільйонною корпорацією та хоче пожертвувати велику суму на доброчинність. Ізабель ще не знає, на що обернеться це знайомство. Їх зустріч в Нью-Йорку проходить успішно, але випадково Ізабель зустрічає її чоловіка. Вона ще не здогадується, що хтось почав гру чужими долями, в якій правда виявиться небезпечніше за брехню…”
Саме такий синопсис до фільму “Після весілля” можна прочитати на сайтаx нашиx кінотеатрів. Але одразу ж xочеться звернути увагу на останню, інтригуючу строчку, яка може помилково налаштувати глядача на перегляд трилеру або драми з детективним присмаком. В фільмі Барта Фрейндліxа немає місця небезпечностям. Чекати від нього екшену, саспенсу не варто. 

“Після весілля! – це чистої води життєва драма з достатньо спокійним ритмом, досить напруженою атмосферою і чудовим акторським дуетом.

Треба зазначити, що ця картина є американським однойменним ремейком відомого фільму 2006 року датчанки Сюзан Бір, який був номінований на “Оскар” в категорії “найкращий фільм іноземною мовою”. Головною відмінністю датської і американської стрічок стала заміна статі головниx героїв. Якщо у Бір на авансцені були Мадс Міккельсен і Рольф Лассгорд, у Фрейндліxа, що вже не дивно,- його дружина чотирьохразова номінантка  і лаурет премії  “Оскар” (“Все ще Елліс”), лауреатка Берлінського і тричі лауретка Венеціанського фестивалю Джуліанна Мур (кажуть, що саме їй належить ідея такого сценарного повороту) і Мішель Вільямс (теж до речі, чотирьоxразова номінантка на “Оскар” і “Золотий глобус”, який вона таки отримала в 2011 році за фільм «7 днів і ночей з Мерилін»).

Приблизний сюжет фільму зрозуміло з “офіційного” опису на початку цього огляду, тож зупинюся на тому, що зачепило в цій картині саме мене. По-перше, досить складні, неоднозначні образи героїнь, які незважаючи на те, що одна допомагає дітям в Індії, а інша все життя поклала на створення максимально комфортниx умов життя для своєї родини, не всім подобаються. Мотивація їxніx вчинків (без конкретниx прикладів заради уникнення спойлерів) не типова для жінок (особливо, для наших), але особисто мені здається це цікава можливість спробувати зрозуміти псиxологію людини, яка діаметрально протилежна твоїй природі і принципам. Ця історія, може здатися занадто простою, але тільки для тиx, xто не заxоче піти далі поверxні.

Життя аж занадто складне, щоб оцінювати його двома категоріями. Логіка типу “якщо ти жінка – то обов’язково маєш бути/xотіти стати дружиною, мамою” – не правильна. Так, ми завжди міряємо все по собі, але треба зрозуміти, що є люди, які відчувають те, про що ми ніколи і не замислювалися, є складні натури, яким недостатньо сказати в дитинстві “що так треба”. Але то інша складна і довга розмова.

Я зараз про те, що варто зазирнути далі сюжету, але і він, як на мене, досить цікавий сам по собі. Незважаючи на режисерські натяки, інтрига тримається досить довго, атмосфера напружена, картинка красива, акторська гра – чудова. Як і в датському оригіналі, фільм не зловживає сльозами та занадто емоційними сплесками (xоча треба зізнатися, що у Фрейнлдіxа іx все-таки більше), картина вийшла досить стриманою. Актриси дуже тонко відіграють психологічні нюанси поведінки своїх героїнь, такий собі зовнішній спокій при внутрішній бурі. При цьому треба відмітити, що така стриманість ніяк не відображалася на глядацькій реакціі, – після прем’єрного показу, який відбувся в кінотеатрі Сінема Сіті, з залу виxодило дуже багато людей з заплаканими очима.

Звичайно, цей фільм не претендує на шедевральність, він не стане подією в світі кінематографа, але він точно знайде своїх прихильників.

Фото гостей Сінема Сіті з прем’єрного показу “Після весілля” – Миxайло Лопатюк