5 причин чому варто подивитися “Велику, маленьку брехню”

5 причин чому варто подивитися міні-серіал «Велика маленька брехня» (Big Little Lies):

1. Непересічний сюжет, в якому дуже цікаво під детективною ковдрою досліджують міжособистісні відносини цілком конретного прошарку суспільства, – досить заможніх мешканців Каліфорнійського містечка Монтерей. Саме там трі жінки, три матусі першокласників живуть власним, дуже активним життям, намагаючись бути незалежними від свох чоловіків, думок оточуючих і від власних страхів.

1 вересня, після уроків виявляється, що хтось з школярів не просто образив, але й душив свою однокласницю! Дівчинка винуватить щойно приїхавшого в їх містечко, новенького хлопчика. Але дуже скоро стає зрозумілим, що він до цього навряче причетний. І ось… матусі починають справжню війну. Можливо, цього було б вже і досить для бурхливого розвитку подій, але ні. Справа в тому, що дитячі конфлікти розв’язуються по сценарію паралельно з ще однією важливою лінією у фільми (а їх досить багато) – розслідуванням справжнього (дорослого) вбивства. Ми бачимо уривки з допросів монтереєвців, але протягом всього фільму (і це теж частина інтриги) губимося в догадках не хто вбивця, а КОГО вбили.

2. Чудово написаний сценарій з шикарними діалогами, несподіваними змінами настрою, кута зору та подій. «Велика маленька брехня» – це екранізація світового бестселеру Ліани Моріарті, що був адаптований шоуранером та сценарістом, лауреатом 10-и! премій «Еммі» Девідом Келлі, робота якого сильно збагатила літературне першоджерело. Присутні в серіалі гумор, колоритні другорядні персонажі, ролі і об’єм яких він сильно змінив в бік зростання, прикрасили історію і однозначно розширили її цільову аудиторію. Це кіно вийшо за рамки просто емансипірованого меседжу, завдяки його творцям воно підіймає більш глобальні проблеми: насильство в родині, взаємовідносини батьків і дітей, упередженність та нав’язування стереотипів в школах, наводить збільшувальне скло на вагу суспільної думки та вплив оточуючих на власні рішення, на відсутність кордонів між особистим та публічним…

3. Жан-Марк Валлє, який після таких картин, як «Даласький клуб покупців» і «Дика», зарекомендував себе, як потужний, вимогливий режисер з гарним смаком. В серіалі він зміг смачно поєднати одразу декілька жанрів – драму, трилер та соціальну комедію, а також зробити його таким же заразним та в гарному сенсі «нав’язливим», як якесь модне реаліті. Історія викликає звикання, вона однозначно чіпляє, а герої настільки реальні, шо в момент їхніх сварок водночас виникає два суперечливих бажання – прилипнути до монітору (екрану) ноута і вийти в сусідні кімнату, шоб дати людям спокійно закінчити. До речі, Валлє понатикував купу режисерських ремарок, які досить захопливо знаходити і розшифровувати.

4. Операторська робота на висоті! всі 7 серій серіалу глядач тоне в красі довгих дальних планів, холодних пейзажів Монтерея, з його неспокійним океаном, цікавих, не тривіальних ракурсів. Ів Беланже, який вже не вперше працює з Жаном-Марком, як справжній художник знайомить нас з обличчами головних героїв з відстанні, коли можна зазирнути не тільки в очі, при цьому його головною особливістю можна вважати те, як художньо він вибудовує псевдо-документальні кадри. Наприклад, ці постійні поїздки в машинах головних героінь – коли зйомка ведеться наче невимушено десь збоку,або з заднього сидіння, з якого ми бачимо потилицю, вухо, профіль однієї з жінки, через який нам відкривається один і той самий вид на дорогу.

5. Блискучий акторський каст! Побачити в серіалі богінь великого голівудського кіно!!! я навіть не думала, шо про таке можна мріяти. Ніколь Кідман, Різ Уізерспун, Шейлі Вуд. Саме вони – це м’ясо, кров, кофе з молоком, гарячий шоколад, шо там ще – Агонь та секс (до речі, за це несе серйозну відповідальність Ніколь Кідман).

Різ Уізерспун знову емоційна, різка, дратівлива, але вона в цьому найкраща! До того ж окрім звичних складових її героїнь, в цій ролі в неї гарний амплітудний малюнок. Її Медлін Маккензі – глибокий, цікавий персонаж, а Різ – можна номінувати на Еммі за блискуче виконання.

Ніколь Кідман, як завжди таємнича, меланхолічна зовні, але вибухова всередині. Шейлін Вудлі – драматична та переконлива. Історія кожної – інтригуюча, неоднозначна,  наповена несподіванками для глядачів.  Але треба згадати і про Адама Скота, Олександра Скарсгарда, Зої Кравіц…Ансамбль, скажу я вам, вражаючий.

Тому навіть не думайте, дивіться. Навіть, якщо ви чоловік))))