Як Ажнов на виставку ходив

Вчора відбулося відкриття виставки “Реальність ілюзії” одного з найкрутіших представників нової, так званої, південної хвилі українського мистецтва, художника, який все життя уникав у своїй творчості жанрових обмежень, точних характеристик і визначень себе, як митця, Олександра Гнилицького. Унікального художника, який прагнув постійних творчих змін. 

Саме він вперше презентував в Україні відеоарт, і це за часів, коли комп’ютерні технології були у нас майже не доступні. Саме він перекодував семантику культових персонажів (Крокодил Гєна, Штірлиць, Фантомас, Русалонька), викликавши захоплений вибух серед своїх шанувальників і привернувши увагу нових.

Живопис, кінетична скульптура,  зоотропи, анамарфози. Таке враження, що він був всеосяжний. 

Його роботи дивовижні. Він мав великий дар передавати красу дрібниць. Гнилицький бачив її всюди –  у склянці води, стулі або шторі. Але талант художника полягав ще й в тому, що він не просто бачив, – він міг передавати цю незвичність, особливість предмету іншим, «іконізуючи» його.  Майже всі роботи Гнилицького в цьому напрямку були на межі або якоїсь таємниці (інтуітивної, як та сама склянка з шипучкою), або міфотворчості. 

Образи художника динамічні, неоднозначні, як і сам митець, який все життя провів у пошуці «нових слів» в своїй творчості.

Виставка, яка буде тривати в Мистецькому Арсеналі до 26 березня надзвичайна. Актор Віталій Ажнов, який один з перших завітав на відкриття, надихнувся і поділився враженнями з читачами www.vomne.net:

«Насправді, не знаю з чого навіть розпочати, бо вражень дуже багато. Єдине, про що шкодую – багато творів довелось переглядати поспіхом через брак часу. Олександр Гнилицький став для мене відкриттям, бо почув і побачив його твори вперше – і зізнаюсь, що це моя вина. Приємно, що існує мистецький арсенал, який популяризує українську культуру, зазвичай художників! 

Мене дуже вразив різнобарвний прояв художника у всіх сеансах цього слова – і картини, і скульптури, і фотографії, і навіть інсталяції, не зважаючи на те, що заявив про себе наприкінці 80-х. І при цьому дуже стильний, оригінальний та актуальний. Інколи виникало відчуття, що це роботи різних майстрів. Як на мене, кожен зможе віднайти для себе цінність творчості цієї талановитої людини.

До речі, назва твору доповнює сприйняття і фантазію. Одразу згадується неймовірна і фантастична Марія Приймаченко, котра також самобутньо і унікально підписувала свої картини. 

Дійсно, наші ілюзії дуже часто є реальними. Я в захваті!»

 Відео-звіт:  [wpdevart_youtube]v=IWrC5moUFnQ[/wpdevart_youtube]